День пам' яті Героїв Крут

Їх тут триста, як скло, товариства лягло…

Це правда і  кров з каміння може змити дощ,

Червона місяця хустина може стерти,

Але наймення Ваші багряніші від рож

Горять у просвіті на плитах незатертих.

Супроти чужої навали,

Супроти смерті – в стужу, сніг,

Ось тут вони, ось тут  стояли

І всього жменька -  триста їх.

  Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, сплять в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі  - герої Крут.

   Цвіту нашого народу, його славним  синам і дочкам, що  в розквіті  своїх духовних і фізичних  сил віддали  молодість і найдорожче, що є в кожного з нас – життя.

    Тим, хто в умовах більшовицької  тиранії, не забув  своєї  історії, тим, хто впав у страшному  бою під Крутами.

     1917 рік. В умовах  розпаду Російської  Імперії зароджуються паростки молодої Української Держави.

    Через віки, стражданні і муки йшла Україна до жаданої волі.

     Народе України! Твоєю силою, волею, словом утворилася на українській землі вільна держава.

    Але в Петрограді  інша думка – треба повернути  Українську Республіку під свою  владу. І їде туди військо.

Щоб зупинити  ворога, направляють  проти нього із Києва відділ сотні  студентського куреня, 600  бійців проти 4-х тисяч головорізів.

В мороці неладу, у пітьмі підлот –

Ваші пісні  молодечі,

Лет ваш орлиний, нестримний лет,

Лет крізь вітри і хуртечі.

Що там, що  вперше  з рушницею йти,

Що там, що тому п’ятнадцять,- 

Так хороше  вам на  ворога йти,

Співом гучним  захлинаться.

Хай вам вітри вибігають на шлях,

Просять вернути, голосять,-

«Щоб наша доля…» лунає в полях,

«Щоб краще  в світі жилося».

Стрінулись. Казять  ворожую злість

Ваші розгукані  стріли,

Псами б на  вас позривалися з місць

Тріскотні  вкрай скоростріли.

Лавами – ворог… Ось кинувся він,

Котить на наші окопи.

О, вже не лежачи і не з колін

Рити крицеві окопи.

Виросли враз ми немов на наказ…

Тільки чому це, орлята,

Тільки чому це тривога у вас?

Чом заніміла гармата?

Чом це подруга рушниця – німа,-

Голосу  брало у зброї!

• Дайте набоїв! Набої нема

В полі далеко набої.

Сталі – не стало. Зостався кристаль.

Як з кристалем проти сталі!

Люттю співає  ворожая  сталь,

Б’є – розбиває  кристалі.

Вершники, перелітаючи  через шансі, наздоганяючи чорно шинельних юнаків,  стинали їм голови, рубали руки, розвалювали навпіл – од плеча до пахвини. В бою під Крутами  полягло  300 юнаків і 10 старшин.

Стихали Києва хорали,

Його заслін ці юнаки,

Ось тут редут, ось тут вмирали,

Криймали кулі і штики.

300 хлопців, як шовки, як цвіт…

О, ви уміли за неї лягти.

Мужньо лягли і діточо,

Вміли холодную млу пропекти

Жаром багряних сорочок.

Туга оповила Україну. Найпалкіші діти за неї полягли. Крути… Наша  слава і честь!

Народе мій, для всіх завжди відкритий,

Не вір, що воля з’явиться сама,

Не дай себе підступно обдурити,

Мовляв, дороги іншої нема.

Як знову йти до  старшого нам брата

Просить своє…  й на весь світ працювати.

Не дай себе до нитки обідрати,

Зумів же двічі пута розірвать.

Народе мій, великий, український,

Як буде в тебе воленька свята,

То буде коровай і мед по вінця,

Не зразу, та на вічнії літа.

Пам’ятай про Крути, про те, що тепер Україна вільна. Будь готовий захистити її від будь-якої агресії. Гартуйсь і готуй себе до праведної боротьби за волю і майбутнє твого народу, пам’ятаючи наших Героїв.

Слава Україні!  Героям  слава!